Nagy Gábor György

Галерея Godot щиро запрошує Вас

Нагі Габор Гйорґі ПІН 1966

на відкриття виставки 2006 у 2 листопада о 20 годині.

Виставку відкриває Біанка Іваны

Музика жанрів, середовищ і прозорість їхнього злиття, постійний перерідення функцій, особливо з’являється у графічному мистецтві. Перший раз, коли розглядали явище як частину «оригінального добробуту», воно було основане на ручних техніках; врешті-решт, художник приймав візуальні образи, які були створені технічними медіа, що включали фотографії, комп’ютерний принт, репродукцію і електрографію, і більшість творців, навіть у різних випадках, цікавилися рухом поглибленого сприйняття між можливостями ручних та технічних медіа. За моїм поглядом Габоров Гábor Йорґі, який має традиційний візуальний стиль художника, є визнаний графічний експерт (він здобув ступінь графіки також на рівні майстра). Цей двоякий підхід постійно по-різному обговорювався про його групу робіт, сусвіття представлене короткою «частиною» – «Б» і «В». Тому, що ж, він говорить, що через досягнення художника, чи тому, що він розуміє, що живопису має історичну перевагу і це зробило назалу та довіру рисувати до мистецтва ніж фотографічна подруга сприймається як ближче до архітектури, це ще більше, якою ж розмір душі, коли редагуємо фотографічні роботи, це звучить. Переходити сюжету, який до, це саме зображення, що працює розкладає сумиріє.

«Зображення слугують посередником між світом і людиною. Людина «екстенсійна», тобто світ для неї не є безпосередньо доступним, і тому його треба представляти через образи. Але образи, а отже світ і людина, що протистоять, зберігаються тут, у суті, як «забуття». Людина забуває, що існувала людина, яка створювала зображення, щоб з їх допомогою орієнтуватися в світі. Але вже не може їх розшифрувати, і з цього вона живе залежно від власних образів: уявлення переходить у галюцинацію». — писав Вільям Флусер у «Філософії фотографії». У випадку творів «Над Генра» Габора Фрійда, які ґрунтуються на там же створених фото, насправді мова йде не про забуття, а про пам’ять. Але це не примушує нас згадувати побачені об’єкти, а нагадує про внутрішні стани, настрій, емоції, що відчуваємо, коли бачимо образи. Цей механізм ефекту все ж може бути власністю технічного зображення, бо ми схильні сприймати фотографії просто як відбиток реальності, як «окно». Проте Флусер продовжує: ««об’єктивність» технічного зображення – це ілюзія. Бо, як і будь-яке зображення, технічний образ не лише символічний, а ще набагато абстрактніші символічні комплекси, ніж традиційні образи». Твори Габора Фрійда свідомо перетворюються у серії, які дозволяють у глядача залишатися не лише одним образом, а концептуальним значенням образу. Для цього, звісно, реальність треба дещо переставити, щоб вона висловилась, йдучи за межі простого вигляду. При прийнятті реальність можна подконтролювати не лише власним виглядом, а й «підкинути» час спостереження, виконуючи темп, який можна впливати через «часовий інтервал». «Часовий інтервал», у якому дві серії фотографій переглядаються, не є швидким «притворенням», не від тих спокійних «переглядів», а «презервативним баченням». Це «презервативне бачення» любить змінювати речі на нешароварний спогад, який Габор Фрійд перетворює у суб’єктивні видання реальності. МУЛАДІ БРІГІТТА

Доступний до огляду до 10 у грудні, з вівторка до п’ятниці 10 та 18, а в суботу між 10 та 13.