A. Nagy Gábor

Є хтось, хто збирає маркери акрилом, полотном, 100x140 2008

Галерея «Godot» щиро запрошує Вас

А. Нагі Габор

Граматика гламура

на виставці під назвою

Відкриття: 2008. листопада 5. о 20 годин

Галерея Годота в 2002 та 2004 представила роботи Мого Дагая Габора «стиснутим способом живопису»: в цьому випадку художник розбив власні фотографії та зображення, знайдені в журналах або в інтернеті, на крихітні фрагменти, як при створенні цифрових зображень, і довірив глядачу самостійно створити візуальний образ у своїй уяві.

Композиції А. Нагі Габора без перепон поєднують класичні стилістичні елементи; оптичне змішування кольорів може навіть зображати імпресіонізм, проблема растера жінчі окуляр, ≈60-их і 70-их років геометричної абстрактної живопису, а вибір теми може кличенню до поп‑арту. На зображеннях суб’єктивний досвід та безособові рухи зовнішнього світу розчиняються у розпиленні артеґонів, у порожнянні розповіді, у яскравому калейдоскопі дрібних кіл. Оскільки розпізнавання деталей залишається досить важкою задачею, А. Нагі Габор побігає йому перед людським просторовим уявляти, і грайливо, прямуючи сюди. У цьому унікальному взаємодії образи творця заповнюються враженнями візуального віни. Це володіллю повнністю, яке, коли видно здалеку, ідеальним образом виглядає, а, поближуючись, розлітається мов химерий різнокольоровий фарбування.

MMS II. акрил, полотно, 70x100 2003

MMS III. акрил, полотно, 70x100 2003

А. Нагі Гáбор недавно фарбує літери. У фрагменти знайденого тексту, які формують кольорові літери, розташовані у витончений мозайковий узор – це й є картина. З 2005 художник, що мешкає у Берліні, особливо скаже про своє повернення до образів XX‑векової історії мистецтва, що перевіряють його смак, зокрема до робіт Георга Гроса, Отто Діка, Макса Бекманна, Пола Делвакоу, Джозефа Коссутта, Сигмар Польке.

"The Bare Minimum" акрил, полотно, 100x140 2008

У нашій галереї нові витвори, які сьогодні будуть представені, мають своє походження у легендарному епосі Рейнера Вернера Фассбідера «Берлін – Алекса́ндрплатц». Тут, як і у славнозвісному фільмі, досліджується політична, соціальна і економічна паралель між Веймарською Республікою та нашими нещодавніми днівами. Причиною того, що сьогодні у всьому світі все частіше з’являється така паралель, є те, що Веймарська Республіка (1918-1933) як один з найскладніших періодів німецької історії може розглядатися як модель кризи сучасних демократій. На поверхні все здається нормальним, але за променями музичної творчості, яскравою соціальною і культурною життям і блиском ховається брехня, підробка, декаданс, гистерія й безнадійність.

Нагі Ґабор, політик, соціальний критик і часто іронічний художник, створює колажі із специфічних для нього образних елементів і витягує з їх взаємозв’язку текстові фрагменти. Завдяки чорному фоні посилюються яскраві кольори, особливі пастеві поверхні і іноді здавалась перевантажена композиція надають картина­м реальну фізичну силу. Паралельно розуміння текстової інформації, через її розчленованість, вимагає підвищеної розумової напруженості, до якої допомагають назви картин. Клішеві налаштування оживають через асоціативне зв’язання з повторюваними рядками тексту; пошук цього зв’язку художник залишає наяву в уяві глядача.

Чому я не збираюся відтуди? акрил, полотно, 100x140 2008

Виставку можна побачити з вівторка по п’ятницю 10 і 18 до 29. В суботу ‑ між 10 та 13.